Юридичний аналіз ризиків ПЗ Altegio: Між маркетинговою легендою та безпекою клієнтів

Важливий дисклеймер: Цей аналіз є професійною думкою автора, адвоката Дениса Євдокименка, і базується виключно на даних з відкритих джерел. Автор не проводив технічний аудит програмного коду.
Сучасний український бізнес стикається з викликом “гібридної” присутності російських IT-продуктів. Яскравим прикладом є CRM-система Altegio. Компанія просуває наратив про своє заснування колишніми співробітниками російської YCLIENTS, які виїхали з РФ через незгоду з війною, та про реєстрацію ліцензіара в Угорщині (Altegio Europe KFT).
Попри заявлену проукраїнську позицію, з точки зору юридичної обачності (due diligence), використання даного ПЗ залишає низку неврегульованих ризиків для українського бізнесу:
-
Відсутність доказової бази незалежності. Заяви на сайті не є юридичним доказом. Відсутність у публічному доступі результатів незалежного технічного та forensic-аудиту, який би підтвердив повну відсутність бекдорів, прихованих зв’язків з інфраструктурою YCLIENTS/VK та будь-якої можливості несанкціонованого доступу з боку РФ.
-
Юрисдикційний ризик. Угорщина, хоч і є членом ЄС, не є надійним щитом від російського впливу. Це створює ризик того, що юридична особа може бути лише “ширмою”.
-
Потенційна відповідальність володільця даних. Згідно із Законом України “Про захист персональних даних”, саме український підприємець (барбершоп) є володільцем даних і несе відповідальність за забезпечення їх захисту. У випадку витоку і завдання шкоди клієнту, позов буде пред’явлений саме до української компанії. Перекладання відповідальності на “європейського” ліцензіара буде вкрай ускладненим.
-
Ризик примусу. Наявність у засновників чи ключових розробників родичів у РФ є класичним важелем впливу для спецслужб. Бізнес не може покладатися на стійкість принципів третіх осіб, коли на кону стоїть безпека його клієнтів.
Рекомендація: До моменту появи переконливих, незалежно верифікованих доказів повної безпеки та незалежності продукту, рекомендую утримуватися від використання ПЗ з неоднозначним походженням та обирати рішення з прозорою структурою власності (українські або визнані міжнародні компанії).

